2 лютого 2013 року багато бездомних, на запрошення Спільноти Святого Егідія, зібралися у Свято-Вознесенському храмі для того, щоб згадати своїх друзів, які загинули на вулиці. Панахиду відслужив благочинний міста УПЦ протоієрей Віктор (Іващук), йому співслужили священики інших благочинній.

У панахиді взяли участь більше ста бездомних. Після служби парафія пригостила всіх обідом.

О. Віктор, звертаючись до тих, в кого «дім - ціле місто», сказав, що Церква молиться за всіх вірних, та особливо за бідних. Наприкінці проповіді він передав благословення Блаженнішого Митрополита Володимира. Благочинний висловив також своє побажання, щоб імена бідних згадували в усіх парафіях міста.

Історія Міли схожа на історії багатьох людей, які змушені долати складнощі життя на вулиці. Міла була молодою жінкою, 39 років, мати великої ромської родини. Вона, разом зі своєю родиною, приїхала до Києва, щоб заробити на життя, продаючи квіти та просячи милостиню. Взимку 2006 року, яка видалася особливо холодною, родину виселили з бідного будинку, який вони винаймали за містом, оскільки не змогли заплатити за оренду. Міла влаштувала маленьких дітей у родичів, а сама почала просити милостиню в центрі міста біля дорогого торгівельного центру. Вночі вона заснула і загинула від морозу. Через рік загинув її п’ятирічний син Руслан, що разом із батьком збирав польові квіти й продавав їх на узбіччі дороги. На них наїхала машина, коли вони продавали квіти. Історія Міли - це ще й історія трагедії ромів. У квітні 2012 року, в поминальні дні після Великодня, рідні не змогли відвідати могли матері й брата, оскільки сільська рада Новопетрівців, де поховані Міла та Руслан, постановила «заборонити прохід на кладовища особам ромської національності (циганам)».

Для Спільноти Святого Егідія пам’ятати імена загиблих бідних друзів – це не лише жест солідарності, але вираження способу життя родиною: жити разом, розділяти складнощі, пам’ятати й молитися за тих, хто нас залишив.     

Local news program for this event :  link1 , link2