Франциска, якій нещодавно виповнилося 100 років, відійшла у вічність в будинку однієї зі своїх трьох дочок, де вона провела останні роки, в маленькому австрійському селищі Св. Радегунди, за кілька кроків від ферми, на якій прожила сім років зі своїм чоловіком Францем, австрійським селянином, вбитим нацистським режимом, тому що він відмовився стати солдатом у нападницькій війні Гітлера.
Франц, якому було відтято голову в Берліні 70 років тому, у 1943, і якого папа Бенедикт XVI проголосив блаженним у 2007, знайшов у простій та непохитній вірі дружини Франциски міцну підтримку для свого рішення чинити опір. У листі, надісланому капелану в’язниці, який супроводжував чоловіка до самого кінця, Франциска пише: "Я відчуваю великий біль за нього, тому що в ньому я втратила гарного чоловіка та доброго отця для моїх дочок. Можу вас запевнити, що наш шлюб був одним із найщасливіших з нашої парафіяльної спільноти… Але добрий Бог захотів вчинити по-іншому та розірвав цей зв'язок, такий прекрасний. З радістю очікую побачитися з ним на небесах, де жодна війна не зможе нас більше роз’єднати"(з C.G.Zucconi, Христос чи Гітлер?, Cinisello Balsamo (Mi) 2008, ст.208).
Франциска подарувала Спільноті Святого Егідія, у листопаді 2005, духовний заповіт, написаний її чоловіком у берлінській в’язниці Тегель, за кілька годин до смерті. Наразі цей заповіт зберігається в римській базиліці Сан-Бартоломео на острові Тіберіна, меморіальному місці свідків віри XX та XXI століття. |