change language
sie befinden sich in: home - pressearchiv newsletterkontaktlink

Unterstützung der Gemeinschaft

  

BBC Ukrainian

20 Februar 2012

Волонтер Юрій Ліфансе: замерзнути може кожен із нас

Влада і суспільство повинні докладати більше зусиль, аби захистити безпритульних - про це в інтерв'ю ВВС Україна сказав Юрій Ліфансе - волонтер організації "Друзі Спільноти Святого Егідія", яка займається допомогою людям без даху над головою.

 
druckversion

Нинішня зима продемонструвала, що про них подбали не достатньо: за інформацією міністерства надзвичайних ситуацій, від переохолодження вже загинуло 112 людей, а більше 5 тисяч звернулися за медичною допомогою через обмороження. А Організація Об'єднаних Націй назвала Україну найбільш постраждалою від морозів у Європі.
В суботу, 18 лютого, в одному з київських храмів відслужили поминальний молебень - у пам'ять про всіх, хто загинув на вулиці. Юрій Ліфансе розповів, звідки взялася ця традиція.

Юрій Ліфансе: Традиція панахид народилася 2006-го року. Це рік, коли в Україні була дуже люта зима, мороз сягав -30, і також загинуло дуже багато людей, набагато більше, ніж цього року. Тоді серед наших бездомних друзів, яким ми допомагаємо вже 15 років, загинуло кілька людей.

Найстрашніший випадок стався з жінкою на ім'я Міла, вона була матір’ю у циганській родині, у неї було багато дітей, і вона приїздила в Київ на заробітки. Жінка з дітьми винаймала хатинку під Києвом, а вдень працювала в місті.
Одного разу посеред морозів їх вигнали з дому. Дітей вдалося влаштувати в родичів, а сама Міла була вимушена ночувати на вулиці. Буквально першої ж ночі вона замерзла на Хрещатику на порозі торгового центру "Арена".

Та подія нас дуже вразила, ми зрозуміли, що люди, які дуже сильно страждають під час життя, навіть після смерті не мають нікого, хто б їх згадав. Тому ми почали збирати імена людей, що загинули на вулиці від морозу, від насилля, від хвороб, аби згадувати їх разом на панахиді.

ВВС Україна: З року в рік в Україні гинуть люди, і їх лік іде на сотні.

Юрій Ліфансе: Після 2006 року по всій Україні почали відкривати центри обігріву. Цього року їх понад три тисячі. Але найголовніша проблема людей, що гинуть на вулиці, це неувага з боку суспільства. Наприклад, історія тієї ж Міли вказує на те, що вона загинула не стільки через погану політику чи щось таке, а через те, що її просто ніхто вночі не розбудив, аби вона встала і десь могла сховатися.

На жаль, замерзнути може кожен з нас. Достатньо зупинитись на 20 хвилин, і ми відчуваємо холод, а якщо заснути у такий мороз, то це гарантована загибель.
З іншого боку, є велика проблема з притулками, де можна переночувати. Наприклад, в Києві є всього один такий заклад на 150 місць. За деякою інформацією, в Києві є більше 10 тисяч бездомних людей. Тож необхідно відкривати такі нічліжки, де могла людина могла б сховатися під час морозів.

ВВС Україна: Як цього року і влада, і суспільство загалом підготувалися до холодної пори року?

Юрій Ліфансе: Мені здається, можна зробити більше. Хоча, певний прогрес вже є, але цього не достатньо. Ті ж місця для обігріву дали прихисток дуже багатьом людям, та ще більше людей про них нічого не знали. В цьому й полягає проблема співпраці між державою і суспільством. Якби, наприклад, преса більше поширювала інформацію про те, де знаходяться ці місця, можливо, загинуло б менше людей.