change language
je bent in: home - persoverzicht newsletterlink

Support the Community

  

Umoloda

28 Januari 2011

Дорогою болю

«Сьогодні моя онука народила правнука. Це і є моя помста фашизму», — каже чоловік, який вижив в Освенцiмі

 
printbare versie
Скажи, як ти називаєш війну — Друга світова чи Велика Вітчизняна — і я скажу, до якого політичного табору ти належиш. Від спокуси зробити історію ідеологічною зброєю чи інструментом виховання не утримуються різні уряди й режими. Переписування шкільних підручників у «потрібному руслі», заідеологізованість і заполітизованість у висвітленні подій — усе це болючі місця української історичної науки. Спільна пам’ять про трагічні для всього людства події минулої війни навіть через 65 років не об’єднує нас, а розділяє. За пафосними святкуваннями чи гнівними звинуваченнями ми забуваємо про головне — про уроки, які повинні винести з тих подій. Знову пригадати всі уроки війни та зробити свою «роботу над помилками» запропонувала молоді міжнародна благодійна організація «Спільнота святого Егідія», запросивши більше двохсот українських студентів до участі в міжнародному конгресі «Європейська молодь за світ без насильства» та паломництві до концтабору Освенцiм.
 

«Ми вирішили поїхати до Освенцiма, щоб доторкнутися до фундаменту Європи, до якоїсь ключової точки європейської цивілізації. Нам здається, що саме там можна усвідомити, наскільки низько може впасти людина і до чого може призвести брак гуманності й толерантності, — каже голова київської організація «Друзі спільноти святого Егідія» Юрій Ліфансе.— Ми бачимо, що все менше в Європі, і зокрема в Україні, звертають увагу на людину. Наша спільнота допомагає емігрантам і знає, як ставляться, наприклад, до українців у Італії, до циган в Угорщині. Здається, цивілізація замість якоїсь універсальної ідеї перетворилася на регіональні повіти». 

Для того щоб запросити молодь до паломництва і виявити тих, кому це буде дійсно цікаво і потрібно, у десяти університетах Києва, Львова та Івано–Франківська були організовані лекції. Саме на них, на великий подив волонтерів, з’ясувалося, що сучасним молодим людям бракує елементарних знань про війну. Так, наприклад, мало хто з них знав, що таке гетто. А деякі були впевнені, що голокост — це така хвороба. 

Ірина Дробот, координатор проекту, вважає, що основна проблема нашого суспільства не в тому, що ми забуваємо війну. А в тому, що ми її героїзуємо. «Як у нас святкують 9 Травня? А які фільми показують до знаменних дат? Таке враження, що війна — суцільний подвиг і героїзм. А насправді — це трагедія, як і будь–який конфлікт. Велика помилка, що наша молодь виховується лише в такій пафосній атмосфері», — каже пані Ірина. 

Нікого з молодих учасників паломництва не примушували їхати до Освенцiма. Можна було обмежитися лише участю в конгресі. Проте не знайшлося жодного, хто б відмовився побувати в цьому страшному місці та на власні очі побачити й почути від очевидців про цю страшну сторінку історії. Майбутній історик, студент Києво–Могилянської академії Артем Бабак так пояснив своє рішення: «Це можливість побачити війну у трохи іншому вимірі. Ти читаєш у книзі суху статистику «загинуло стільки–то людей» і розумієш, що це багато, що це погано. Але коли ти бачиш місце, де все це відбувалося, чуєш розповіді тих, хто вижив, бачиш речі загиблих, окуляри, чашки, дитячі іграшки — це, без перебільшення, зачіпає за живе». 

Учасники паломництва пройшли з квітами дорогою смерті Біркенау. Це шлях від залізничної колії, якою прибували вагони з приреченими людьми, до крематорію, де їх знищували. «Страшно, жахливо, слова тут зайві», — згадують свої відчуття на дорозі смерті молоді люди.

Українські студенти змогли не лише доторкнутися до історії, а й почути її з перших вуст — послухати розповіді тих, хто вижив у концтаборах. «Ці люди не скаржилися на життя. Навпаки, вони розповідали про те, яке це щастя — жити, — розповідає Марія Лялька, майбутній соціолог. — Головний рабин Ізраїлю Ізраель Меїр Лау, якого в дитинстві депортували до концтабору і який зміг вижити, пройшовши через усі жахіття, сказав: «Моя помста фашизму в тому, щоб жити і дозволяти жити іншим, жити у мирі. Сьогодні мені зателефонувала онука і сказала, що народила мені правнука. Оце і є моя помста».

Юрій Ліфансе підкреслює, що, хоча конгрес присвячений історичній події, він спрямований у майбутнє: «Із чого починався свого часу Освенцiм? Зі знищення євреїв, гомосексуалістів, хворих у Німеччині. Сьогодні щось подібне можна побачити в наших містах. Наприклад, у безпритульного відбирають гідність і вважають недолюдиною, над якою можна безкарно знущатися. А міліція битиме його лише за те, що він виглядає не так, як усі. Сучасні політтехнології ґрунтуються на маніпуляціях: хто не такий, як ми, — той недостойний, неповноцінний, неправильний. Це страшно. Тому дуже важливо залучати молодь до вивчення історії». 
 

 LEES OOK
• NIEUWS
19 September 2016
ASSISI, ITALIË

LIVE op Facebook - Er is geen toekomst zonder herinnering: Rabbino Lau, getuigenis van de Shoah, jongerenontmoeting

IT | EN | ES | FR | NL
12 September 2016
ANTWERPEN, BELGIË

Antwerpen: Herdenkingswandeling voor de slachtoffers van de Holocaust

IT | ES | DE | NL
28 September 2015

HERDENKINGSWANDELING “Wie vergeet is gedoemd te herhalen”

25 Kunnen 2014

Persbericht naar aanleiding van de moordpartij in het Joods Museum van Brussel

13 Kunnen 2013
PECS, HONGARIJE

Een vredeswandeling tegen het antisemitisme in het hart van Hongarije

IT | EN | ES | DE | FR | CA | NL | ID
13 Kunnen 2013

Vanuit Auschwitz een oproep voor een Europa zonder discriminatie en racisme

IT | EN | ES | DE | FR | CA | NL | ID
al het nieuws
• RELEASE
30 Januari 2018
SIR

Shoah: Milano, nel pomeriggio “Memoria della deportazione” con la testimonianza della neo senatrice a vita Liliana Segre

29 Januari 2018
Vatican Insider

Antisemitismo, il Papa: “Combattiamo il virus dell’indifferenza”

26 Januari 2018
La Stampa

“Giorno della memoria”, Sant’Egidio: far crescere la cultura dell’incontro

22 Januari 2018
Roma sette

Liliana Segre senatrice a vita

20 Januari 2018
Corriere della Sera - Ed. Milano

«Senza Liliana non avremmo il Memoriale»

19 Januari 2018
RomaSette.it

“Siamo qui, siamo vivi”: la famiglia Sarano, salvata da un sottufficiale tedesco

het gehele persoverzicht
• DOCUMENTEN

Per un mondo senza razzismo – per un mondo senza violenza

alle documenten

VIDEO FOTO'S
6:36
Giornata della memoria: non dimentichiamo la Shoah
1:27:21
16 ottobre 1943 - Marcia in ricordo della deportazione degli ebrei romani

582 bezoeken

618 bezoeken

572 bezoeken

626 bezoeken

550 bezoeken
alle gerelateerde media