І мене завжди вражало, що цим своїм сильним співчуттям до людей, ці святі (Целестин V та Франциск Ассізський) відчули необхідність дати людям найбільше та найцінніше: милосердя Отця, пробачення. “Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. В цих словах Отче наш полягає весь проект життя, заснований на милосерді. Милосердя, відпуст гріхів, пробачення провин – це не лише щось, що стосується культу, чогось внутрішнього, не духовне знеболююче, щось на зразок олії, яка допомагає нам бути спокійнішими, кращими, ні. Це пророцтво нового світу: милосердя – це пророцтво нового світу, в якому земні блага та блага роботи будуть розподілені рівномірно й ніхто не буде позбавлений необхідного, тому що солідарність та спільне користування – це конкретний наслідок братерства. Ці двоє Святих дали приклад. Вони знали, що, як священнослужителі – один був дияконом, інший єпископом, єпископом Рима, – як священнослужителі, обидва вони повинні були давати приклад бідності, милосердя та повного зречення самих себе.
З промови папи Франциска до мешканців міста Ізернія – 5 липня 2014 |
