На завтра припадає сота річниця початку Першої Світової війни, яка спричинила мільйони жертв і велике знищення. Цей конфлікт, який папа Бенедикт XV назвав «непотрібною різаниною», через чотири довгі роки змінився миром, який виявився досить крихким. Завтра буде день жалоби на спомин цієї драми. Згадуючи ці трагічні події, висловлюю побажання, щоб не повторилися помилки минулого, але щоб ми пам’ятали про уроки історії, віддаючи завжди перевагу доводам миру за посередництвом терпеливого та відважного діалогу.

Сьогодні, особливим чином, лину думкою до трьох кризових точок: близькосхідної, іракської та української. Прошу вас і надалі приєднуватись до моєї молитви, щоб Бог обдарував людей і владу тих земель мудрістю і силою, необхідними для рішучого крокування вперед дорогою миру, ставлячи опір всіляким словесним атакам за допомогою витривалого діалогу і перемовин, і сили примирення. Нехай в центрі кожного рішення лежать не особисті інтереси, а спільне добро і пошана до кожної особи. Пам’ятаймо, що все можна втратити з війною, і нічого не втрачається з миром.

Брати і сестри: ніколи хай більше не буде війни! Ніколи! Особливо думаю про дітей, яких позбавляють надії на гідне життя, на майбутнє: думаю про дітей вбитих, поранених, калік, сиріт, про дітей, які граються залишками війни, про дітей, які не вміють посміхатися. Зупиніться, будь ласка! Прошу вас від усього серця. Час зупинитися! Зупиніться, будь ласка!

Ангел Господній, 27 липня 2014